Кіра Обединська — 15-річна дівчина з Маріуполя, яка наразі мешкає в Ужгороді. Переїхала на Закарпаття як вимушена переселенка, вчиться в Ужгородському ліцеї “Імідж”.
У травні Кіру Обединську відзначили нагородою “Майбутнє України”. Вона стала однією з 24-х дітей, кого нагородили такою відзнакою.
“Для мене це було максимально неочікувано”, — каже дівчина. “Зранку я готувалася до останнього дзвоника, аж раптом дідусю подзвонили і повідомили про нагородження. Зателефонував спочатку директор ліцею, потім — з міської ради”, — додає Кіра Обедінська.
“Ця нагорода ще більше стимулює розповідати про людські історії, ніколи не втрачати віру в себе, допомагати людям, які опинилися у важких обставинах, продовжувати займатися волонтерством”, — каже дівчина.
“Це стимулює ще більше допомагати людям”, — Кіра Обединська про нагороду “Майбутнє України”. Суспільне Ужгород/Сергій Чернишов
Початок повномасштабної війни і поранення
“Я стояла на зупинці, чекала на автобус, щоби дістатися школи. Це було о 5-й ранку. Мені дзвонить тато і каже: “Кіро, швидко додому, бігом”. Я питаю: “Що сталося, адже в мене важливі тести, я мала перейти до 6-го класу”. Минає кілька хвилин після розмови і я чую звуки вибухів неподалік”, — пригадує Кіра.
“Оскільки дзвінок був на гучномовці, розмову почула жінка, що стояла поруч. Вона взяла мене під руку, накрила курткою, перевела на інший бік дороги. Я сіла в автобус і поїхала. Так і зустріла початок повномасштабного вторгнення РФ”.
Кіру примусово вивезли в окупований Донецьк після поранення, отриманого внаслідок вибуху міни.
“Ми хотіли вийти з Маріуполя пішки невеликою групою, тому що інакшого виходу не було. Ми зупинилися на узбіччі, тому що в нас порвався пакет з їжею. Я стояла на узбіччі з дівчинкою років п’яти і собакою, який чомусь увесь час ішов з нами. Ця дівчинка ногою зачепила розтяжку, а я була біля неї. Поранило мене, дівчинку, але нас дуже врятував собака, адже основний удар припав на нього”, — каже Кіра.
“Ми не зрозуміли, що сталося, думали, це приліт. Одразу лягли на землю. Особисто я тоді біль не відчула, шоковий стан був. До нас підбігли українські військові, вони зупинили машину з людьми, які хотіли виїхати з міста. У цих людей на півшляху закінчився бензин, нас перехопили військові “ДНР”. Відвезли до Мангуша, зробили знімки, подивилися на поранення. На жаль, там не змогли надати належної допомоги, тому відвезли в Донецьк”, — розповідає дівчина.
Повернення в Україну
Через декілька місяців Кіру вдалося повернути на підконтрольну Україні територію. Спочатку дівчинку привезли в дитячу лікарню “Охматдит” у Києві. Там її протягом десяти днів лікували від поранень, також з нею працював психолог. У лікарні дівчинку відвідав президент Володимир Зеленський.
На початку травня 2022-го дівчина приїхала у Чернівці. Дідусь та бабуся Кіри переїхали у місто за місяць до цього. Дівчинку не забрали з собою одразу, бо вона залишилась у Маріуполі з батьком Євгеном, який не хотів покидати місто. Його розстріляли російські військові, коли він чергував на балконі своєї квартири. Матір померла, коли Кірі не було й місяця.
“Я так раділа зустрічі з дідусем, стрибала від радості. Я стільки не бачилася з дідусем, взагалі з кимось із рідних. Останніми днями, коли була в Донецьку, почала втрачати надію, що зможу побачитися з ним. У російській неволі була близько 1,5 місяця. Після звільнення з полону мене відвезли на 10-ти денне лікування в “Охматдит”. Після цього у травні 2022-го року ми переїхали до Чернівців, де проживали 2,5 роки, а влітку 2024-го — в Ужгород”.
Планує вступити до вишу і мріє повернутися до звільненого Маріуполя
Після завершення 11-го класу Кіра Обединська планує вступити до університету.
“Зі спеціальністю ще не визначилася, однак думаю про гуманітарний напрямок. Хочу повернутися до Маріуполя, коли його звільнять від російської окупації, прогулятися рідними вулицями, побачити море. І, звичайно, мрію про перемогу України”, — каже Кіра Обединська.
