Олександр Романчук: “Це може бути хороший крок для мене”
«УФ» розпитав Олександра Романчука, чому він відважився повернутися в легіонери – він пояснив, чому змінив Кривбас на клуб, який не так давно вибивав Зорю з єврокубків.
Автор – Ігор ДМИТРІЄНКО
Центрбек Романчук провів хороший сезон у Кривому Розі. Одразу став основним гравцем, одним із лідерів у роздягальні та в цілому важливим елементом Кривбасу. Разом із командою зіграв у континентальних турнірах і майже виконав завдання на сезон, але все ж Кривбас залишився без єврокубків – на відміну від його нового клубу, бронзового призера чемпіонату Румунії. Про очікування від нового етапу кар’єри Олександр Романчук розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол».
Чим зацікавила пропозиція Університаті та коли вона з’явилася? «Очікував, можливо, з’являться інші варіанти»
– Олександре, як давно з’явився варіант з ФК Університатя?
– Приблизно за два-три тижні до мого приїзду сюди. Агент зателефонував і повідомив, що є зацікавленість від клубу. Я сказав: добре, давай розглядати, слухати, що вони пропонують. І, чесно кажучи, цей варіант мені одразу сподобався. Я розумів, що це може бути хороший крок для мене. Почав аналізувати чемпіонат, команду, умови – зважував усі за і проти. Але остаточне рішення тоді ще не приймав – очікував, можливо, з’являться інші варіанти. Але все ж я тут – і не шкодую.
– Чи слідкував за новою командою?
– До цього не дуже стежив за тамтешнім чемпіонатом, але загалом знав про Університатю. Пам’ятав, що українські клуби грали з ними в єврокубках. Також звертав увагу на Румунію, коли тут грав Коноплянка – дивився та розумів, що за чемпіонат, які команди в топі.
– Які завдання стоять перед Університатею на новий сезон?
– Це амбітна команда, яка ставить перед собою тільки максимальні цілі. Від самого початку нашого спілкування з клубом йшлося лише про перемоги та боротьбу за перші місця. Тобто мова лише про найвищі завдання в чемпіонаті.
– Кого з відомих гравців можеш виділити у команді?
– Перш за все, я б виділив гравців збірної Румунії. Наприклад, нашого капітана Нікушора Банку, а також Владіміра Скречу, який грає на позиції опорного півзахисника. До речі, вони протистояли збірній України в матчі на Євро-2024.
Як у Румунії згадують єврокубкові матчі з Зорею та чи чекати в Університаті ще українців? «Програли 0:1, і казали, що могло бути й 0:5»
– Як пройшло перше знайомство з тренером Мірелом Радоі?
– Ми вперше поспілкувались по відеозв’язку, коли йшли перемовини і я ще був у Кривбасі. Були на зв’язку тренер і спортивний директор. Вони дуже тепло мене прийняли, мені сподобалось, як вони говорили. Тренер сказав, що бачить мене в команді, зробив кілька компліментів. Поговорили про тактику, про цілі, про те, що від мене будуть вимагати. Загалом ми швидко знайшли спільну мову, і після тієї розмови я вже знав, що мене там чекають. Залишалося, щоб клуби домовились.
– Чи згадували разом з новими партнерами, тренерами чи керівництвом матч єврокубків проти Зорі? Якої вони думки про український футбол?
– Так, згадували. Розповідали, що грали проти Зорі в Польщі. Перша гра була дуже важка – програли 0:1, і казали, що могло бути й 0:5, настільки Зоря їх переграла. Але вдома Крайова виграла 3:0 і вже не залишила шансів.
Говорили, що Зоря була сильною командою, грати проти неї було непросто. Загалом в них позитивне враження про український футбол.
– Чи правда, що до клубу можуть приєднатися й інші українські легіонери – Ісенко, Луньов або Вантух?
– Цього я не знаю. Я не компетентний у таких питаннях. Краще звертатися до керівництва клубу чи спортивного директора.
– Яка твоя особиста мотивація в новому клубі?
– Розвиватись, рости, перемагати, ставати сильнішим як футболіст і як професіонал. Хочу набратись досвіду в іншій країні, в європейському чемпіонаті. Це можливість зіграти в єврокубках, тому мотивація максимальна.
Що говорять в Румунії про війну в Україні? «Коли чують, звідки я родом – питають про війну, співчувають, засуджують росію, путіна. Це приємно і дуже важливо»
– Ти вже маєш досвід виступів за кордоном. Що можеш сказати про Румунію в порівнянні з попереднім досвідом – угорським?
– Очікував, що Румунія і Угорщина – схожі країни, але після приїзду зрозумів, що тут зовсім інший менталітет. Люди набагато тепліші, відкритіші, привітні.
Угорці були трохи стриманішими. Тут же з першого дня відчувається інший настрій – і в команді, і в повсякденному житті. Уже був у банку, лікарні – скрізь дуже приємні люди. Коли чують, що я з України – питають про війну, співчувають, засуджують росію, путіна. Це приємно і дуже важливо.
– Попереду у твоєї нової команди матчі єврокубків. Перший суперник – боснійський Сараєво. Які шанси у твоєї нової команди проти цього опонента?
– Я вважаю, що є всі шанси. Сараєво – сильна команда у своїй країні, але наше завдання – вийти до групового етапу. Тож неважливо, хто суперник – ми будемо грати на перемогу.
– Завдання Університаті на єврокубковий сезон не обмежується тільки груповим етапом?
– Головне наразі – пройти до групового етапу. А далі – перемагати в кожному матчі. Це клуб, де програш не сприймається. Усі – і тренер, і керівництво – заряджені на перемоги. Їх енергія, настрій, те, як вони це подають – все це надихає. Відчуваєш, що треба викладатися на максимум.
– Де будеш жити у Крайові – на базі чи в квартирі?
– Тут є хороша база, де можна жити, але незабаром приїде дружина, тому зніму квартиру, і житимемо сім’єю там.
Якою була остання розмова Романчука з футболістами Кривбасу? «Жартували, що це був рік за три – бо стільки всього сталося»
– А як оцінюєш інфраструктуру клубу, чи вже встиг з нею ознайомитись?
– Відзначу, що інфраструктура на дуже хорошому рівні. Є сучасна тренувальна база з кількома якісними полями, все необхідне для відновлення: медичне обладнання, сауна, джакузі, басейни – холодний і гарячий, тренажерний зал. Все компактно, зручно і комфортно.
– Як попрощався із Кривбасом?
– Це було на зборах. Була така досить чутлива розмова. Я зібрав всіх на вечері, встав і сказав, що хочу поділитися кількома словами. Сказав те, що було, напевно, в серці. Цей рік був дуже важливим у моєму житті. Ми багато пройшли разом. Навіть жартували, що це був рік за три – бо стільки всього сталося: і єврокубки, і чемпіонат, і зміни в команді. Було багато різних моментів – і сумних, і веселих.
Ми дійсно стали одним колективом, дуже згуртувалися. Звісно, було сумно прощатися. Тим більше, що це був вже переломний момент: багато футболістів з того складу пішли, залишилось лише кілька. Прийшли новачки, новий тренерський штаб. Тож я просто попрощався, подякував і побажав хлопцям успіху.
Український футбол
Джерело: https://sport.if.ua/2025/07/15/oleksandr-romanchuk-tse-mozhe-buty-khoroshyy-krok-dlia-mene/
