Волонтерка та гідеса Аліса Смирна разом з дітьми днями зібрали урожай пшениці, яку посадили торік у вересні. Роблять це другий рік поспіль у рамках проєкту “Від зерна до хліба”, покликаного показати дітям усі етапи людської праці, захованої у вирощуванні хліба: від засівання зерна до випікання хліба. Цього разу все було інакше, розповіла жінка.
— Це мої внутрішні відчуття: цього разу я вже знаю всі кроки, уже кожен етап зрозумілий і відточено. Мені вже не треба шукати ні де будемо молоти, ні як будемо сушити, ні як виносити, ні як збирати, — розповідає Аліса.
Частину поля засіяли пшеницею, яку дітям передала команда з першого проєкту
Поле засіяли двома видами пшениці і вівсом. Трохи зелених колосків Аліса зрізала і зробила з них заготовки на дідухи на Різдво, решту ж збирали днями вже з дітьми.
Життя в пшениці
— Діти каталися на комбайні, були свідками, як народжується зерно. Полем іде комбайн, ці колоски зрізає і з якоїсь труби висипається готове полущене зерно. І це як магія. Тобто те, що ви закинули в землю багато місяців тому, без вас там дозріває. Це як нове життя приходить у світ. І я завжди кажу, що це той момент, коли Фауст казав: “Спинись, хвилино, ти прекрасна!”.
Діти дуже дивувалися цьому всьому процесу! Їм було дуже прикольно, коли зерно почало сипатися, вони пищали від захвату, від емоцій, від радості! Коли занурювали руки у зерно, і там було багато коників всередині, всяких павучків, жучків, тобто життя, яке жило на полі. То ми так думаємо, що там ніхто нікого не живе. Я коли ходила зрізати колоски на дідухи, то там багато куропаток вибігало, фазанів. Це тим дивніше спостерігати, що навколо нашого поля багато ділянок ніхто не обробляє.
Замість квітів на 1 вересня — хліб
Отримане зерно Аліса Смирна з дітьми вручну виносили на під велосадиби, де колись було зерносховище, аби зерно просушилося. Протягом місяця, що воно буде сохнути Аліса приходитиме його час від часу перегортати, щоб потім відвезти в Мукачево на млин. На цьому етапі знову будуть присутні діти.
— Аж через два-три тижні після того, як зерно змелють, ми будемо пекти уже хліб із власної вирощеної пшениці, — каже Аліса Смирна. — Це буде 31 серпня, бо ми традиційно, оскільки це освітній проєкт, ми несемо замість квітів до школи на 1 вересня власний випечений і вирощений хліб і розказуємо про цей процес у своєму класі.
Зоряна Попович, Varosh
