Максим ПАВЛЕНКО: «Розуміємо, які виклики стоять перед «Фурнітурою» в Екстра-лізі»
- 1 червня 2024. після поразки від «Енергії» у 5-му матчі півфінальної серії Максим Павленко заявив, що покидає «Ураган».
- 17 липня 2024. HERE WE GO! Максим Михайлович Павленко – головний тренер ФК «Фурнітура-Експрес 24», – саме так представила нового наставника аматорська футзальна команда з Коломиї.
- 12 квітня 2025. «Фурнітура» – срібний призер Першої ліги 2024/25!
- 10 червня 2025. Офіційно: «Фурнітура» – серед учасників Екстра-ліги сезону 2025/26!
- 31 серпня 2025. «Athletic Futsal» – «Фурнітура»: стартовий матч нового сезону
– Між цими датами – 15 місяців. 15 місяців від крайнього матчу з «Ураганом» – до дебютного з «Фурнітурою» в Екстра-лізі. Давайте розпочнемо з першої дати. «Ураган», з яким починаючи з лютого 2017-го вибороли «золото», два «срібла», «бронзу» Екстра-ліги, три Кубки України, Суперкубок України і Кубок ліги, а також двічі грали в Елітному раунді Ліги чемпіонів УЄФА і були визнані тренером сезону 2020/2021 років. Що для вас значить «Ураган»?
– За роки, проведені в «Урагані», я отримав чимало друзів, чимало досвіду, чимало приємних спогадів. Перш за все, хочу подякувати долі, що звела мене з такими людьми, як Олександр Бубен, Василь Костюк та Олег Ковальський. Протягом багатьох років ми йшли пліч-о-пліч і завжди разом досягали результатів. Ми були разом і в скрутні періоди, і часи, коли все вдавалось.
Мені було приємно бути частинкою правильно побудованого спортивного процесу у цьому клубі, де кожен мав своє місце. І, як тренеру, мені було приємно тут працювати, де я отримував довіру, де я отримував повну підтримку. І багато гравців, з якими ми досягали результатів, додавали мені сили, як тренеру, і робили мене сильнішим у цьому клубі. Тому, маю лише приємні спогади за ці сім років, які я провів в «Урагані».
– Чому все ж таки ви прийняли таке рішення?
– Воно настало, як раз після того, як Ураган не вийшов до фіналу плей-оф, будучи одним з фаворитів Екстра-ліги 2023/2024 р. р.. У попередньому сезоні «Ураган» посів друге місце, і керівництво клубу цей результат не задовільнив. Адже амбіції після участі в Лізі Чемпіонів були тільки максимальними. Під це виділявся відповідний ресурс, як фінансовий, так і гравці були налаштовані лише на чемпіонство. А поразка від «Енергії» співпала з датою завершення мого контракту. Я повністю усвідомлював своє рішення, що це була моя відповідальність за результат, якого, на жаль, мені не вдалося досягти з командою. Тому, я вирішив залишити клуб, якому віддав багато років свого футзального життя.
– Зрозуміло. А якщо б у п’ятому матчі «Ураган» все ж переміг і вийшов до фіналу, що б було далі?
– Умова була тільки одна – чемпіонство. Тому, розмови про продовження контракту, вважаю, були б доречні тільки по досягненню результату, а саме – здобуття золотих нагород. Це спортивний результат роботи, і невиконання поставленого завдання другий рік поспіль – для мене це неприйнятно.
– Після вашої відставки, напевно, були пропозиції від команд Екстра-ліги. Але все ж ви обрали «Фурнітуру». Чому саме так?
– На той момент багато було чуток, пліток стосовно того – куди йде, де наступного сезону буде тренер Павленко. Деякі журналісти висловлювали свою думку. Я вважаю, що вони в цьому плані показали себе, якби вони вчинили на моєму місці, а ніяк не мої дії. Перш за все, на той момент мені хотілося взяти паузу і трошки відпочити. Ті пропозиції, які були, я відверто кажу, що я їх не розглядав, оскільки хотілося побути з сім’єю в Івано-Франківську.
– Як виник варіант з «Фурнітурою»?
– Зустріч з президентом «Фурнітури» відбулася десь через посередників. Можна сказати, що через мого сина Олексія, через Блащука… Якось так. Тому, для мене був дещо несподіваним дзвінок від президента, а потім вже потім ми зустрілися в Коломиї.
– Це був виклик свого роду? Адже Перша ліга для вас – це “крок назад, щоб зробити два кроки вперед”?
– Після зустрічі з президентом «Фурнітури» ми дуже швидко знайшли спільну мову, тому що Андрій Цицак, як і я, по-спортивному максималіст, він хоче досягати максимальних результатів у будь-якій сфері, за яку б не брався. Тому, нам було, скажімо так, легко обрати напрямок, за яким ми в подальшому будемо працювати і рухатись. Тому я погодився.
– Була інформація, що «Фурнітура» ще минулого сезону могла дебютувати в Екстра-лізі?
– Так, було бажання, але на той момент ми не відповідали по інфраструктурі, по багатьом іншим чинникам до вимог Екстра-ліги. Те, що ми провели ще рік у Першій лізі, вважаю, що на той момент, на той час, згідно тих обставин, які були, було правильним рішенням.
– Минулий сезон 2024/2025 р. р. приніс для «Фурнітури» історичне «срібло» Першої ліги. Це – досягнення для коломийської команди, чи це лише початок нової історії?
– Відбувся перехід, скажімо так, від аматорського футзалу до напівпрофесіонального. Коли тренування стали більш інтенсивнішими, матчі почали бути більш відповідальними, і гравці підвищили вимоги, перш за все, до себе. І прогрес, як в тренувальному, так і в ігровому процесі, це і свідчення того результату, з яким «Фурнітура» завершила сезон. Друге місце, вважаю, в певній мірі, що результат закономірний, хоча не без долі везіння, коли у півфінальній грі ми лише у серії післяматчевих пенальті зуміли пробитися до фіналу. Але Перша ліга для нас – це вже історія.
– Ви маєте можливість порівняти Екстра-лігу і Першу лігу зсередини. Чи велика різниця між цими лігами?
– Звісно, є суттєва різниця, адже у Першій лізі грає багато напівпрофесіональних команд, і рівень гри, який вони демонструють, рівень тих швидкостей не дотягує до Екстра-ліги, де все це відбувається значно на іншому рівні.
– Який зараз рівень українського футзалу? Чи змінився він під час війни?
– Безперечно, в позитивну сторону у нас мало що в країні змінилося. Зміцнилася тільки віра в себе, в наші Збройні Сили України. А в кожному виді спорту в нас зараз є певний такий перехідний момент, і багатьом потрібно просто набратися терпіння і розуміти, що зараз майже в усіх видах спорту – це молоді футболісти, футзалісти, баскетболісти. Тому, їм потрібен час, щоб вони набрались досвіду, зіграли чимало відповідальних матчів, тож говорити про те, що зараз наш футзальна ліга зростає, прогресує – я б так не сказав. Однак, я переконаний, що український футзал має майбутнє. Якщо зараз переважна кількість гравців – це молоді футзалісти, це означає, що і в чемпіонаті, і в подальшому у збірних України є хороше майбутнє.
– Повернімося до історичних дат: 10 червня цього року «Фурнітура» офіційно стала учасником Екстра-ліги сезону 2025/2026 років. Які Ваші емоції були саме того дня, коли дізналися про цю новину?
– Скажу відверто, була велика радість, маючи таку чисельну кількість уболівальників, які чекали цього. Ми знали, як цього чекало керівництво клубу і багато гравців, які дуже хотіли спробувати свої сили у найвищому дивізіоні. Для нас – це непересічна подія, але ми розуміємо, які виклики стоять перед нами. Це багаторічна робота керівництва, гравців «Фурнітури» для того, щоб вийти на новий рівень і показати таку гру, яка дозволить досягнути результату, щоб за спортивним принципом потрапити до Екстра-ліги.
– Під час літнього міжсезоння стало відомо, що Львів уперше за стільки років не буде представлений в еліті: «Енергія» офіційно взяла паузу, а «Іn.IT» гратиме у Першій лізі. Як сприйняли цю новину, адже ви чимало часу грали у місті Лева?
– Звісно, що перша думка була негативна. Неприємно, тому що свого часу одразу чотири львівські команди грали у Вищій лізі. Кожен матч у Палаці спорту «Галичина» – це було свято футзалу, та й команди були амбітні. Але життя носить свої корективи. Я впевнений у тому, що в найближчому майбутньому повернуться в Екстра-лігу одна, можливо, і декілька футзальних команд зі Львова, бо це місто має належну інфраструктуру, має гарні футзальні традиції, Поки ж Львів «на паузі», але сподіваюся, що невдовзі все буде добре, і Екстра-ліга тут знову буде представлена футзальними колективами.
– Ще одна несподівана новина про об’єднання фіналіста і бронзового призера минулого сезону, тож у підсумку маємо «Кyiv Futsal». Ваша думка щодо цього симбіозу?
– Справді, одразу по завершенні чемпіонату дуже неочікувана була ця новина, оскільки це два колективи, які мали свій окремий особливий стиль гри, і їм вдалося здобувати багато перемог. А тепер – це одна команда. Позитивне чи негативне рішення, на це дасть відповідь лише час. Будемо вболівати за наші українські команди в Лізі чемпіонів, сподіваємося, що до того часу вони підійдуть у якомога кращій фізичній формі. Шкода, що доля так звела, що далі у турнірі пройде тільки одна команда з України.
– До останнього було невідомо, чи «Ураган» гратиме в Екстра-лізі. Склалося так, що в Івано-Франківську все ж знайшли нового спонсора, і «Ураган» продовжити свої виступи. Як сприйняли цю новину?
– Ця новина для мене була дуже приємною і позитивною. Поясню, чому. «Ураган» для міста Івано-Франківська означає більше, ніж команда. «Ураган» – це багато випускників футзальної академії, досвідчені тренери, які роками працювали з молодими гравцями. «Ураган» – це кількість вихованців, які представляють Івано-Франківськ у молодіжній та національній збірній України. Зокрема, на останньому чемпіонаті світу у складі «синьо-жовтих» грало дев’ять футзалістів, які захищали чи захищають кольори «Урагану». У багатьох клубах Екстра-ліги теж є чимало гравців, які свого часу були в структурі «драконів». Добре, що івано-франківський клуб зберігся, має амбітні цілі, але, на жаль, сьогодні така ситуація, що змушені було відпустити деяких гравців в інші команди. Але ,маючи підготовку, маючи власну школу, дуже радий, що вони збереглись, тож у майбутньому з нетерпінням будемо чекати на зустрічі з «Ураганом».
– У «Фурнітурі» точно зраділи цій новині, адже у прийдешньому сезоні нас очікують перші в історії «прикарпатські дербі» в Екстра-лізі. Це будуть принципові матчі?
– Я хотів би назвати це «дербі», але поки не можу, тому що «Ураган» вже багато років у футзалі, неодноразовий чемпіон і призер, володар Кубку, Суперкубку. Я вважаю, якщо «Фурнітура» зрівняється за регаліями з «Ураганом», тоді це можна буде назвати справжнім футзальним дербі. А поки що це будуть матчі географічних сусідів з однієї області – зі своїми вболівальниками, зі своїми пристрастями на майданчику. Однозначно, буде цікаво!
– Чого чекати від нового сезону? Чи є певні фаворити або аутсайдери?
– Так, «на папері» фаворитами є дві команди, як по комплектації, так і по фінансуванню. Саме вони представлятимуть Україну в Лізі чемпіонів. Фінансування тут вище, аніж в інших, а всі решта команд, гадаю, мають приблизно однаковий рівень, тому буде цікаво. Вважаю, що не буде відвертих аутсайдерів, і кожен тур буде багатий на несподіванки.
– Чи все задумане вдалося здійснити під час підготовки до старту сезону?
– На жаль, нам не вдалося зберегти кістях команди, і гравці, які пішли з колективу, проявили себе з найкращого боку. Їхній вклад у загальний успіх команди та здобутий результат у Першій лізі – дійсно дуже вагомий. Без них завоювати «срібло» було б значно важче. Кожен, хто був минулого сезону у «Фурнітурі», вніс свій вклад в цей успіх. Тільки подяка їм за це та успіхів у майбутньому в інших командах!
Натомість, у нас – чимало новачків, чимало молодих гравців. Є повна довіра до них. Я впевнений, що вони теж мають бажання реалізувати себе в нашій команді, проявити свої найкращі якості. Тому, ми будемо поступово йти до своєї цілі, до своєї мети, щоб стати на ноги в Екстра-лізі, бути міцним суперником. І намагатимемось демонструвати таку гру, за яку вболівальникам буде, про що поговорити.
– Який зараз настрій команди за кілька днів до початку чемпіонату?
– Незважаючи на рахунок, команда буде віддавати всі сили, показувати такі потрібні емоції, боротьбу до останнього, мати свій певний стиль. Ми – команда районного центру, і хочемо, щоб наш регіон був гідно представлений у найвищому футзальному дивізіоні. Скільки на це піде часу, ми не знаємо, але ми в кожній грі будемо грати на перемогу, будемо намагатися здобувати результати. Вірити в себе, перш за все, а від гри до гри – ставати тільки сильнішими.
– Яка ваша особиста мета на цей сезон? Які завдання стоятимуть перед «Фурнітурj.»?
– Моя основна задача – допомогти гравцям адаптуватися до тих вимог Екстра-ліги, де все робиться набагато швидше: швидкість роботи з м’ячем, моменти прийняття рішення, переміщення на майданчику тощо. Тож, наполегливо працюємо, тренуємось, готуємося, щоб відповідати рівню Екстра-ліги. Скільки б не вистачало сил, будемо боротись у кожному поєдинку. Вірю, що в нас усе буде добре. А щодо завдань, то їх ще озвучить президент клубу. Як мінімум, це – потрапляння до вісімки, щоб продовжити боротьбу за нагороди у плей-оф, а також – вихід до «Фіналу чотирьох» Кубку України.
Розмовляв Олег ЛАНЯК, спеціально для футзального порталу «5х5»
