Вже зовсім скоро, 18 травня, у світі відзначатимуть Міжнародний день музеїв. Наші найбільші музейні установи підготували на цей день спеціальні програми для відвідувачів, однак нині ми хочемо розказати не про них, а про ті невеличкі музеї, про які знають далеко не всі мешканці Ужгорода.
- Кімната-музей Павла Бедзіра
У цей музей не продаються квитки і не заходять випадкові туристи. Він є місцем, де ще живий вільний дух відомого закарпатського художника Павла Бедзіра. У приміщенні колишнього Художфонду, де колись була майстерня художника і де він певний час проживав із дружиною, художницею Єлизаветою Кремницькою, є майстерня іншого відомого сучасного митця Павла Ковача. Саме туди потрапили після смерті Павла Бедзіра його особисті речі, передовсім книжки, листи, роботи.
Тобто для того, щоб стати гостем кімнати-музею Павла Бедзіра, треба стати гостем художника Павла Ковача, потрапити до його особистої майстерні. Місце це дуже світле й цікаве, з безліччю унікальних дрібничок, що захоплюють око та уяву.
Два художника Павла багато років товаришували і добре знали один одного, тож Павлові Ковачу вдалося зробити кімнату-музей так, аби тут відчувалася атмосфера помешкання Павла Бедзіра. Тож якщо ви цікавитеся сучасним мистецтвом і хочете потрапити до нетривіального музею, знайте, що в Ужгороді вам є на що подивитися.
- Кімната-музей Шандора Петефі
Нинішня площа Шандора Петефі в Ужгороді названа іменем відомого угорського поета не просто так. Приблизно там, де у сквері стоїть пам’ятник Петефі, у давні часи розташовувався заїжджий двір із корчмою «Чорний орел». Саме в цьому заїзді поет зупинився на одну ніч під час подорожі 1847 року. Про тодішній Унґвар він залишив у своїх дорожніх замітках не надто приємні слова, однак містяни на поета не образилися, а в 1911 році навіть вирішили увічнити пам’ять про зупинку Шандора Петефі в Унґварі меморіальною дошкою. Оскільки на той час «Чорного орла», де зупинявся поет, вже не існувало, дошку встановили на фасаді школи поруч. Нині в цій будівлі діє Ужгородська школа мистецтв, але на фасаді досі видно дошку, де угорською мовою написано: «На цій площі стояв заїзд «Чорний орел», де в ніч з 11-го на 12 липня 1847 року зупинявся Шандор Петефі. Встановило літературне товариство ім. Дьондьоші у 1911-му».
Однак не лише ця меморіальна дошка нагадує тут про Шандора Петефі, адже в самій школі діє кімната-музей, присвячена угорському поету. Відкрили її 29 грудня 1990 року, оформленням експозиції займалися Емма та Георгій Левадські.
Зайшовши до кімнати-музею, ви спершу матимете змогу дізнатися більше про те, хто такий був Шандор Петефі, чому його так шанують в Угорщині. Далі знайдете інформацію про його подорож територією сучасного Закарпаття влітку 1847 року та про угорську революцію 1848-1849 років. Також у музеї є книжки з творами Шандора Петефі різними мовами, стенди з уривками віршів та ілюстраціями до них і ще багато іншого. Відвідати це місце в центрі Ужгорода можна за попередньою домовленістю за телефоном 61-25-62.
3.Музей поліції
Музей Головного управління Національної поліції у Закарпатській області працює в Ужгороді ще з 1986 року. До повномасштабного вторгнення він активно приймав гостей: школярів, студентів, ветеранів і діючих працівників органів внутрішніх справ, закордонних гостей. Нині потрапити до музею поліції можна лише за попередньою домовленістю, однак він продовжує діяти й поповнювати експозицію.
Загалом матеріали, представлені тут, збиралися ще з часу заснування управління, тобто з 1945 року. Це документи, особисті речі, фотографії, грамоти тощо, які розповідають про діяльність органів внутрішніх справ області за всі роки після завершення Другої світової війни. Та зазвичай найбільше відвідувачів зацікавлюють стенди з вилученими у злочинців справжніми й саморобними пістолетами, обрізами, ножами, фальшивими грошима, печатками тощо. Також тут зібрана колекція кашкетів працівників поліції з різних країн світу, а діти неодмінно захоплюються спецодягом пожежників, що схожий на скафандр космонавта й витримує температуру до +800 градусів за Цельсієм. Згадані в музеї, звісно, й працівники поліції, котрі загинули під час виконання службових обов’язків, зокрема тут зберігається формена сорочка майора міліції Василя Меденція зі слідами від куль, в якій він загинув у 1982 році. А від початку АТО музей поповнився чималою кількістю експонатів, привезених працівниками поліції зі зони бойових дій.
- Музей історії УжНУ
Музеї навчальних закладів – розповсюджена й гарна практика, яка дозволяє зберегти пам’ять про важливі віхи в їхній історії. Не виключенням є і УжНУ, який, окрім зоологічного та археологічного, може похвалитися ще й власним музеєм історії університету. Заклали його основи ще на початку 1970-х викладачі Едуард Балагурі та Арпад Цапович, однак офіційно відкрили музей лише в квітні 2014 року. Ознайомитися з експозиціями й дізнатися більше про історію УжНУ можна в будівлі ректорату на пл. Народній, 3. Найчастіше тут бувають студенти, учні місцевих шкіл, гості та випускники університету. А подивитися там справді є на що. Екскурсію експозицією зазвичай починають зі стенду, в якому виставлені копії наказів про створення університету, перші залікові книжки студентів. Там же можна побачити великий альбом 1970-х років, в якому зібрані тогочасні фотографії, що зображують університетське життя. На тих фото студенти на головній площі (тоді – Леніна) перед пам’ятником з великим символічним ключем приймають присягу студента, навчаються, відпочивають на легендарній «Скалці», займаються спортом, зустрічають гостей із інших навчальних закладів. Дуже цікавим є стенд із фотографіями, які зображують будівництво нових корпусів університету, гуртожитків. Далі є цікавинки з різних факультетів: старі пристрої, навчальне приладдя, світлини й навіть особисті речі відомих викладачів, наприклад, молоточок лікаря Дмитра Снігурського чи корковий капелюх, в якому проводив археологічні розкопки знаний історик В’ячеслав Котигорошко.
- Шкільний етнографічний музей «Світлиця»
На базі ужгородського ліцею «Лідер» на вул. І. Сільвая з 2010 року діє музей, гостями якого можуть стати не лише школярі. Зайшовши до нього, ви потрапите до справжньої старовинної світлиці та побачите, як жили наші предки століття тому. Предмети для музею збирали батьки дітей та вчителі, а екскурсоводами тут працюють учні ліцею, котрі проведуть вас світлицею, покажуть численні експонати й розкажуть про найцікавіші з них. Тут вам пояснять, як раніше прасували одяг металевою праскою, в яку засипали гаряче вугілля; як готували їжу в старовинній печі; де зберігали одяг та як він виглядав. Також в експозиції можна побачити старовинні книжки, вироби з дерева, лози, предмети домашнього вжитку тощо. Передовсім музей спрямований на те, аби познайомити дітей із українською культурою та народними звичаями, збагатити їхні знання про минувшину. Двері шкільної етнографічної «Світлиці» відчинені в будні, з 8:30 до 15:30. Про екскурсію потрібно домовитися з адміністрацією ліцею заздалегідь.
Тетяна ЛІТЕРАТІ, «Про Захід»
