Бичківський медяник: вишиваний оберіг, який можна спробувати на смак

Великий Бичків на Рахівщині – селище відоме. 100 років тому за часів Чехословаччини Бичків був одним з культурних центрів Закарпаття, його навіть називали «Малим Харковом». Тут виник перший професійний театр Закарпаття «Нова сцена», діяли «Пласт», «Просвіта», мистецькі гуртки та багато іншого.

Про все це розповідає Марія Чорій, яка популяризує культуру та традиції Великого Бичкова не перший рік. Раніше як організаторка культурно-дозвільної діяльності селища, а зараз – як майстриня з випікання бичківського медяника – традиційної весільної випічки гуцулів та керівниця громадської організації «Палітра митців».

Всі ці історичні дані – не просто інформація з наукової літератури, але й частина історії власної родини, зокрема із спогадів прадіда. «У 20-х роках минулого століття у Бичків з Галичини приїхала відома освітянка Осипа Заклинська з чоловіком, які знімали кімнату у батьків прадіда. На той час хлопець не вмів читати і не хотів вчитися, не слухав батька, був пастухом – легіньом на все село, – переповідає сімейну історію Марія. – Так от Заклинські вголос читали книжки, але до закінчення не дочитували казали прадіду: «Якщо хочеш знати закінчення, то навчися читати й прочитай собі. Думаю, що їхня техніка була дуже вдала, бо мій прадідик став директором школи».

А Марія, яка продовжила родинну лінію просвітництва, згадує слова колишньої голови селищної ради Одарки Зеленко.

«Якщо ви представляєте Бичків, значить у вас все має бути на висоті! Маєте представити Бичків так, як ніде у світі», казала Одарка Дмитрівна. Я тоді працювала у культурі, Бичків постійно всюди був перший. Я цього навчилася від неї. І зараз ми стараємося так, щоб він був перший», – пояснює Марія.

Два роки тому вона очолила громадську організацію ГО «Палітра Митців», мета – об'єднати митців громади. Таких близько 30-ти, і не тільки у Великому Бичкові, але й Косівській Поляні, Верхньому Водяному, інших селах громади (загалом до громади входить 7 населених пунктів). «У нас є дуже багато талановитих людей, але про них не знають, – пояснює Марія і веде показувати найцікавіше – бичківський медяник.

Всі символи на медянику – обереги

За кілька хвилин від кольорів рябіє в очах. Марія у вишиванці, в руках вишитий рушник, а на рушнику – «вишиваний» медяник.

«Печу їх вже сім років. Почалося з весілля моєї сестрички, на яке я зробила медяник. Потім довгий час я цим не займалася, бо довго, важко й треба терпіння. Згодом так сталося, що не було кому робити медяників і згадали, що я пекла. Ну не може така традиція пропасти, її треба розвивати. Це те унікальне, чим ми можемо пишатися. Тому почала розвивати, просувати, популяризувати, щоб прославити наш Бичків».

Спочатку Марія пекла медяники ночами. Вдень працювала керівницею дитячого сектору будинку культури, а вночі бралася до не менш святого – місцевого делікатесу. І вже, коли почалася війна жінка зареєструвала свій бізнес. Допомогло навчання від громадської спілки «Бізнес мережа сільських жінок». «Вони мені дали такий поштовх, всю необхідну інформацію. Адже у мене інша сфера була: мистецтво, музика. А тут я вже веду сама і бухгалтерський облік», – Марія згадує, як починала свою справу, і розказує про особливості випічки

Сам медяник затягується глазур'ю – своєрідним консервантом, який зберігає виріб упродовж місяця. А якщо поставити у морозилку – то ще довше.

«Без глазурі медяник з'їдає свій малюнок. А чорний колір символізує землю. Всі символи на медянику – обереги. Наприклад, медяник розмальовується хрест навхрест. Це вже перший захист сили. І друге – це ромби (символізують землю), їх має бут чотири. Ромб у ромбі – це земля поорана, крапочки це земля засіяна. Це побажання, щоб молода сім'я жила в злагоді й достатку на своїй землі. Різні малюнки, коли медяники замовляють на весілля і, наприклад, на день народження».

На щастя, на долю

Бичківці, де б вони не були, на весіллі обов’язково мусять мати медяник. Кордони цьому не перепона. Везуть родичі, передають поштою чи перевізниками, доставляють різними шляхами. Зазвичай, розповідає Марія, на весілля робили один великий – для молодих та два маленькі медяники: один залишали в церкві на вінчання, другий як оберіг для наречених. Коли на другий день весілля медяник розривали, то гадали на те, хто буде довше жити. Взагалі з цією випічкою пов’язано багато традицій та повір’їв.

«От печеться ніби нормально, а через декілька хвилин дивишся в духовку, а він розтікся, Тоді вважали, що хтось буде з сім'ї тікати. Коли сильно потрісканий зверху, казали, що дівка була нечесна. І тому батьки навіть зараз, коли приходять питають: “А як пікся медяник?” Це лише повір'я, але там є частка правди, тому що різні випадки бували, – розповідає Марія. – Наприклад, печу разом три форми з одного й того ж тіста. Один медяник може вийти, а інший похилитися чи ще щось. То вже задумаєшся. Якось я пекла медяник, який у мене ніяк не виходив: спочатку інгредієнтів не вистачало, потім він прилив до форми, далі я його ледве затягнула глазур'ю. Потім дізналася, що замовляли на службу за померлим. Відтоді я завжди питаю, для чого вам медяник. На такі події медяник не робиться, тому що це є оберіг, він символізує добро, щастя, добробут і є для радісних святкових подій».

У той момент я на своїй хвилі

На розпис медяника йде від 2 до 8 годин залежно від теми «вишивки». «Спочатку я маю перенести малюнок на папір. Я роблю так, але зразу глазур'ю, тому що коли ти малюєш олівцем на папері й коли ти малюєш на медянику, виходить зовсім різне. Промальовую лише тоді, коли це спеціальне замовлення, де потрібно відтворити узор з весільного рушника тощо. А коли просять зробити медяник для людини, тоді трохи розповідають про неї. То вже собі малюю в голові, що це має бути, – пояснює Марія. – Плюс-мінус відзначаю відстань, щоб ромби були симетричні. Беру фарби, дивлюся, що мені більше імпонує і просто малюю орнамент на виробі. У той момент я нікого не чую, не бачу, я собі на своїй хвилі».

Майстриня постійно вдосконалюється, шукає натхнення у весільних традиціях Бичкова та Рахівщини. Щоразу орнаменти виходять іншими, шаблонів не існує. Навіть саме тісто для медяника Марія готує «на око», як робили наші бабусі. Експериментує розмірами: має сувенірні невеличкі медяники-обереги діаметром 5 см з побажанням зверху, удосконалюється у виробництві двоповерхового медяника. Замовляють медяники й для військових, із шевронами ЗСУ. До повномасштабної війни у Великий Бичків заїжджали туристичні групи спеціально на медяники. Зараз цю частину Закарпаття оминають, бо великі групи досить довго можуть перевіряти на блокпостах, яких до селища є кілька через близькість до румунського кордону.

Але якщо за бичківським медяником не можна приїхати, його можна привезти. Де тільки не були вироби Марії, яка каже, що вже б сама їздила услід своїм медяникам.

«Німеччина, Італія, Франція. У Лондоні медяник виставлений на українській виставці, яка буде тривати рік. Відсилаю медяники у сусідні Словаччину, Чехію, Румунію, Угорщину, Польщу, – перераховує майстриня. – Був на благодійній акції в Ірландії, виставлений від посольства України. Його продавали по шматочку, бо дуже багато людей хотіли скуштувати цей виріб».