Українсько-угорські відносини часто стають темою для інформаційних маніпуляцій та вкидів. Навколо них також достатньо провокацій, часто – заснованих на етнічному та національному грунті. Суспільство до цього досить чутливе, особливо зараз, у час війни та у період, коли між Україною та Угорщиною зростає напруга. Як ставитися до таких інформаційних маніпуляцій? Чому сприйняття провокацій, що зачіпають українсько-угорські відносини, буде різним у Києві та на Закарпатті? Для чого суспільство постійно ділять на “своїх” і “чужих”? На ці питання Zaholovok відповідає Маріанна Колодій, соціологиня, політологиня, кафедра політології і державного управління УжНУ.
– Чому сьогодні в інформаційному просторі так багато дезінформації, маніпуляцій і емоційних вкидів, пов’язаних із угорсько-українською темою? Складається враження, що вони вже не так сильно діють, як раніше, не так чіпляють аудиторію.
– Це пов’язано не лише із соціологічним контекстом, а насамперед із політичним. Ключову роль тут відіграють економіка й гроші, які перетворюють суспільну думку на інструмент політичної боротьби. Ми живемо у світі популізму, і вся політика будується за його правилами. Одна з головних засад – “розділяй і володарюй”. Тому суспільство постійно ділять на “своїх” і “чужих”.
Політики створюють ворогів: це можуть бути інші етнічні групи, економічні конкуренти чи навіть природні фактори. Популізм завжди пропонує простий вихід: “забрати тих, хто заважає – і все буде добре”. Через це інформаційний простір заповнений меседжами, які не дають людям зосередитися на власних проблемах чи особистому житті. Їм постійно вказують, хто їхній ворог: сьогодні – праворуч, завтра – ліворуч, післязавтра – по центру.
Таке нагнітання може мати два сценарії: або суспільство втомиться й перестане реагувати, або виникнуть радикальні дії – протести, маніфестації, заворушення. Це і є небезпека популізму, адже він живе лише тоді, коли має увагу виборців.
