Катерина Боклач: “З переходом у “Нант” я почала прогресувати в грі ногами”
Гравчиня найсильнішої футбольної ліги Європи серед українських легіонерок підходить до нових матчів збірної після знакового місяця, що “підняв” її з лави запасних. Воротарка французького “Нанта” Катерина Боклач поділилася з Суспільне Спорт враженнями від дебютних матчів у старті та розповіла про конкуренцію і сестринство між голкіперками на шляху до місця в основному складі.
Катерина Боклач доєдналася до збірної України понад три роки тому. За цей час футболістку викликали до національної команди з десяток разів, проте лише 11-й збір приніс їй довгоочікуваний дебют в основі “синьо-жовтих”. У жовтневому товариському матчі проти Румунії, що проходив у межах підготовки до відбору на чемпіонат світу, 21-річній Боклач уперше дали шанс вийти на поле у стартовому складі.
“Щаслива, що тренери довірили мені зіграти цілий матч, — ділиться емоціями Катерина. — Відчувала тільки захват, запал. Для мене було важливо показати тренерам вдяку за довіру та довести, що я готова в будь-який момент підстрахувати”.
До цього Боклач грала у футболці збірної лише одного разу: в лютому 2024-го в протистоянні з Болгарією. Тоді підопічні Володимира Пятенка боролися за збереження в лізі B у дебютному розіграші Ліги націй. За шість хвилин до завершення основного часу Катерина замінила на воротах свою тезко, “ворсклянку” Катерину Самсон, коли українки вже мали перевагу в три мʼячі. Фінальний рахунок залишився незмінним — 3:0, а “синьо-жовті” уникнули пониження в дивізіоні.
Минуло понад півтора року, перш ніж Боклач здобула право захищати ворота впродовж усіх 90 хвилин.
“Було невеличке хвилювання на початку, тому що я відчувала відповідальність, незважаючи на те, що це товариський матч. Кожен результат, навіть таких дружніх поєдинків, входить в історію збірної. Але в процесі гри, коли в мене з’явилися дії з м’ячем, я це відпустила. Старалася грати впевнено й холоднокровно, і потім це переживання пішло зовсім. Я знала, що все вмію й можу це показати”.
Катерина Боклач з Ольгою Овдійчук перед товариським матчем збірної України проти Румунії. УАФ
Для повноцінного дебюту, на думку Катерини, із цим завданням вона впоралася. Хоч і засмутилася, що з Румунією зіграли лише внічию — 1:1.
“Можемо й повинні вигравати в таких команд, — переконана воротарка. — Але в нас були деякі кадрові втрати, тому це був не зовсім основний склад. Що стосується пропущеного м’яча, він був досить складний. Як би я не зіграла, в мене, на жаль, не було шансів урятувати [ворота]”.
Не обійшлося без пропущених голів і в цьогорічному клубному дебюті Боклач. У січні 2025-го Катерина підписала контракт із “Нантом”, що грає в топдивізіоні чемпіонату Франції — Премʼєр-лізі — і за перші девʼять місяців не зіграла жодного матчу.
Як і в збірній, її час настав лиш цього жовтня, коли “Нант” зійшовся із “Сен-Мало” в другому турі Кубка ліги. Команди зіграли внічию в основний час (2:2), утім, у серії пенальті гору взяв клуб українки — 5:3.
“Нант” святкує перемогу в матчі Кубка ліги; Катерина Боклач — крайня праворуч у першій лінії. FC Nantes Féminines/Charles Leger
Якщо в збірній статус першої воротарки впродовж останніх років коливається між Дарʼєю Келюшик з “Колоса” та Катериною Самсон із “Ворскли”, то в “Нанті” ситуація стабільніша. Очевидна лідерка на цій позиції — канадка Емілі Бернс, яка вже третій сезон поспіль не пропускає жодного матчу національного чемпіонату.
Для Боклач це означає відсутність ігрової практики на рівні ліги, де “канарки” посідають четверте місце після восьми турів. Утім, Катерина переконує, що постійне перебування на лаві запасних її аж ніяк не демотивує, а спільні тренування й обмін досвідом із Бернс її надихають.
“Звичайно, завжди хочеться грати, — зазначає українка. — Але наразі я максимально задоволена тією позицією, в якій перебуваю. Це перший дивізіон Франції, найвища ліга однієї з найкращих європейських країн у жіночому футболі. І навіть тренуватися щодня зі спортсменками, які грали в топових клубах — таких як “Париж”, ПСЖ, “Монпельє” — це дуже круто. Інтенсивність зашкалює, гравчині дуже досвідчені. Я відчуваю сильний розвиток у тренувальному процесі, тому для мене в кайф перебувати тут”.
“[Емілі] наразі в піковій формі. Їй 28 років. Я раніше чула, що у воротарок найкраща форма настає пізніше, ніж у польових гравчинь. І зараз вона на вершині, одна з найкращих у нашому дивізіоні. Тому коли це об’єктивно, я це підтримую та приймаю. Навпаки, я вдячна долі за те, що працюю з нею”.
Воротарки Емілі Бернс (ліворуч) та Катерина Боклач (праворуч) на тренуванні “Нанта”. FC Nantes Féminines
“Нещодавно вона отримала перший виклик до збірної Канади. Це топ-10 світу. І це показує її рівень. Ми взагалі з нею в теплих, дружніх стосунках — сестринських навіть. Вона завжди старається допомагати, вірить у мене, дає настанови. Звичайно, ми створюємо одна одній конкуренцію. Це точка росту для нас двох. Стараюся своїм перформансом підштовхувати її до розвитку, і так само вона робить для мене”.
Зокрема через такі стосунки між одноклубницями Боклач називає нинішню команду “однією великою сім’єю” та першим клубом, у якому почувається настільки комфортно. Тут футболістка пробуде щонайменше до завершення контракту влітку 2027 року. Водночас у Бернс він спливає наприкінці поточного сезону.
“Тренери казали, що беруть мене з перспективою: якщо одного дня ми втратимо першу воротарку й вона перейде на вищий рівень, в інший клуб, то я зможу її замінити, — розповідає Катерина. — Вони казали, що їм подобається мій профіль, що я молода й на свій вік круто розвиваюся. Завжди тримаю ці слова в голові. Я повинна бути тут і мати довіру від тренерів, щоб стати основною голкіперкою”.
Тим часом, попри обмежену ігрову практику, Боклач намагається посилювати гру та розвивати навички, необхідні у французькому футболі.
“З переходом у «Нант» я почала прогресувати в грі ногами, — відзначає Катерина. — Тут зовсім інший стиль, ніж в Україні, де футбол більш вертикальний, побудований на довгих передачах, боротьбі й підборі. А тут футбол наближений до іспанського, дуже технічний. Усе йде через коротку, середню передачі. Усе побудовано на тактиці. Наш тренер [Ніколя Шабо] любить іспанський футбол і «тікі-таку»”.
“Ми часто тренуємося з польовими гравчинями, просто ногами. І навіть тактика нашого білдапу від воріт ніколи не прив’язана до довгих передач і вертикальної гри. Стараємося розхитати суперника. І ми, воротарки, беремо в цьому безпосередню участь. Я кайфую від цього стилю футболу!”
Максимум від тренувань Катерина намагається брати й під час короткострокових виїздів до збірної України, де з воротарками працює Андрій Дикань.
“Він для мене легендарний воротар. Можна сказати, ікона нашої чоловічої збірної, — вважає Боклач. — Подобається з ним працювати. Я була, чесно кажучи, здивована, тому що йому 48 років, але він, як на мене, дуже сучасний тренер. Завжди вчиться, підлаштовується під реалії сучасного футболу”.
Тренер воротарок збірної України Андрій Дикань з Катериною Боклач (зліва), Дарʼєю Келюшик (у центрі) та Катериною Самсон (справа). УАФ
“Раніше воротарі не грали ногами так, як зараз, — розповідає про зміни в тенденціях Катерина. — Вони були більш оборонними гравцями, грали більше на лінії воріт. Зараз голкіпери постійно повинні допомагати команді в білдапах, страхувати, грати на передачах, забирати мʼячі. Це вже більш тактичні дії. Андрій Олександрович має те саме бачення, і мені це подобається. Він старається на кожних зборах по максимуму дати нам цінної інформації, наскільки це можливо за такий короткий проміжок часу”.
У клубі в Боклач протилежна ситуація. Її тренер по воротарях Фабʼєн Варен усього на пʼять років старший за підопічну та молодший за основну воротарку на два. “Але це теж добре, — зауважує українка. — У нього ще є молодіжний запал і купа енергії, яку він хоче нам віддати”.
Наступний виклик для Боклач — ігри за збірну України в межах товариського турніру “She Plays” в Іспанії. На команду чекають протистояння з Шотландією (28.11) та Австрією (01.12).
Цей збір пропускає Дарʼя Келюшик, тож за місце у старті серед голкіперок Катерина конкурує із Самсон та Дариною Бондарчук, яка нині представляє “Металіст 1925”. До жовтня 2025-го саме Келюшик, Самсон і Бондарчук були єдиними воротарками, які потрапляли до стартової “одинадцятки” відтоді, як Боклач прийшла до збірної.
“Воротарська позиція складна тим, що голкіперок зазвичай не змінюють, — пояснює Боклач. — Якщо основна воротарка видає гарний перформанс, головний тренер не буде розглядати когось на заміну”.
“Я наймолодша наразі серед воротарок у збірній. Можливо, мені ще трошки не вистачає досвіду, читання гри. І, звичайно, це тактичні й технічні дії. Тому потрібно себе розвивати у всіх напрямках — і, можливо, одного дня я зможу поборотися за місце в [основному] складі збірної”.
Суспільне спорт
