На Хустщині, серед закарпатських пагорбів, працює єдина в Україні оленяча ферма, де з 1987 року вирощують плямистих оленів із метою добування пантокрину – лікувальної речовини, яку отримують із молодих рогів.
Ферму створили ще за радянських часів спеціально для постачання сировини на фармацевтичні заводи. Зараз справу продовжує директор Богдан Плиска.
«Пантокрин є тільки в трьох порід оленів: плямистих, маралах і зубрах. Ми вирощуємо плямистих – у них найбільш стабільний результат. І постачаємо сировину тільки в «Тернофарм», що в Тернополі», – розповідає пан Богдан.
57 гектарів свободи
Сьогодні на фермі – близько 300 тварин. Вони мають у розпорядженні 57 гектарів вільної території й живуть у максимально наближених до природних умов. На фермі працюють усього кілька людей. Територію обходять по кілька разів на день.
У листопаді починається шлюбний період, і самці стають агресивними – можуть поранити одне одного чи людину. А влітку народжуються оленята. Самки ховають їх, змінюючи схованки кожні кілька годин, аби уникнути хижаків. Найбільшу загрозу малечі становлять ворони.
Друга половина літа – найцікавіший період
Ідеальний час для відвідин ферми – липень і серпень. У цей період тварини вже повністю обліняли, шерсть блищить, роги – великі, потужні, з максимальною концентрацією пантокрину. За добу ріг може вирости на 2 см, а загальна довжина сягає 60-70 см.
Однак добування сировини – процес тонкий. Якщо спиляти запізно – пантокрин зникне. Після спилу ріг залишається мітка – «шайба», яку видно ще кілька тижнів.
У шлюбний період роги стають основною зброєю самців, тому ще одна причина для зрізання – задля безпека.
Без аналогів в Україні та Європі
Раніше сировину постачали й у Крим, але після 2014 року лишився лише один партнер – завод у Тернополі. Плямистих оленів розводять і в інших країнах, однак саме для пантокрину – лише тут.
«Аналогів нашої ферми з вирощування оленів для добування пантокрину нема в Україні взагалі. І в Європі теж нема», – підкреслює Богдан Плиска.
Місце, куди варто заїхати
Ферма не є масовим туристичним об’єктом, але приваблює мандрівників, які шукають щось унікальне. Сюди заїжджають подивитися на оленів, дізнатись більше про роги, про пантокрин, і просто побути на природі.
Найкращий період для візиту – середина літа, коли тварини в найкращій формі. Це ще один нетиповий напрямок для внутрішнього туризму на Закарпатті, де унікальна спеціалізація поєднується з майже 40-річною історією.
Карпатський Телеграф
