Для донечок Анастасії і Софійки їхній батько, прикордонник Віктор, – справжній герой. Вони відчувають його підтримку і захист навіть тоді, коли між ними відстань у тисячу кілометрів. Чоловік вирушив на протилежний від рідних бік України, щоб захистити їх від ворожої навали росіян.
Віктор Муляр на псевдо Кобзар у складі відділу прикордонної служби «Чоп» наразі виконує бойові завдання на Сумському напрямку. Це його четвертий виїзд на схід України. У 2022 році, коли військовослужбовець проходив службу на кордоні зі Словаччиною, він наполегливо подавав рапорти про переведення його до бойового підрозділу, аж доки йому не дозволили.
«Хто має захистити моїх дітей? Я чоловік, я батько, це мій обов’язок – захистити свою родину і свою землю. Обидва мої брати також воювали, я не міг вчинити по-іншому, коли в країні війна», – каже Кобзар.
Під час бойових виходів Віктора тримає думка про дітей, про їх майбутнє. Він переконаний, що найкраще життя для них – у вільній, незалежній, процвітаючій Україні, і жодна ворожа сила не зможе відібрати це у його донечок.
Старша, сімнадцятирічна Анастасія, за прикладом батька, мріє стати прикордонницею і готується вступати до Національної академії Держприкордонслужби України. Її дзвінки та рідний дзвінкий голос є найсильнішою підтримкою і мотивацією продовжувати боротьбу. Молодша, восьмирічна Софійка, лише перейшла до другого класу школи, однак, уже по-дорослому пишається батьком-воїном. Дівчатка щоразу нетерпляче чекають на повернення тата з війни і мріють про його найніжніші у світі обійми.
«Ще треба повоювати. Ми мусимо закінчити цю війну і вигнати з української землі останнього окупанта. Маю бути впевнений, що ніхто ніколи не зашкодить моїм дівчаткам. Вони – моє життя!» – ділиться роздумами прикордонник.
Західне регіональне управління Держприкордонслужби України
