Найвища вершина масиву Полонина Боржава – гора Стій (1681 м), 1920-ті роки. Архів Михайла Марковича
У молочарні ми випили чимало смачного молока. На ніч пішли до хати, де на той час вже з’явився сторож. Невдовзі ми лягли спати, щоб наступного дня бути у хорошій формі, адже на нас чекала дорога через усю полонину Боржаву до Волового.
Хребтом полонини Боржава
Холодний ранок розбудив нас у хаті на Плаї. Швидко приготували сніданок і, освіжившись холодною водою з чудового джерела над хатою, вирушили в дорогу. Сонце вже освітлювало протилежні вершини своїми ранковими променями, у яких роса переливалася веселковими кольорами на траві. Ми набрали води у пляшки й почали підйом на Плай.
На полонині вже було людно. Пастухи виганяли стада коней та великої рогатої худоби. Малі, але міцні коні весело бігали перед нами, молоді й вгодовані воли паслися на пасовищі. З-за пагорба білий вівчарський пес, як добрий охоронець свого стада, гавкав на нас.
