Синагога (справа) у селищі Волове (нині Міжгір’я). Листівка 1920-х років. Архів Михайла Марковича
Ночівля в чистих кімнатах, які здає пан Штурса, зі свіжою постільною білизною, була набагато кращою, ніж ми очікували в Підкарпатській Русі. Вранці нам важко вставалося в подорож долиною під полониною Красна до Німецької Мокрої.
Долиною з Волового до Брустур
Наступного дня почалася наша подорож долиною. Наприкінці Волового ми звернули з дороги у долину потоку Прогудня. Недалеко від містечка цигани облаштували примітивну цегельню, де виготовляли неопалену черепицю.
Дорога долиною була малоцікавою. Через дві години ми звернули з дороги, яка серпантином піднімалася вгору, й далі пішли вздовж потічка, минаючи кілька хатин, аж поки не дісталися сідловини над Синевиром.
На сідловині нам відкрився неймовірний краєвид на долину річки Теребля, на село Синевир та сусідні села.
