Плоти в очікуванні на бокорашів. Річка Теребля на Міжгірщині, 1920-ті рр. Fotoarchiv Československé tiskové kanceláře. Praha, Česká republika
Так і ми хотіли через долину Синевиру й Колочави дістатися до клявзи Озеро під полониною Красною. Тому нам довелося швидко попрощатися з чудовим краєвидом із Прислопа, де православний хрест дивився на дві прекрасні долини.
Ми спустилися до Синевиру, освіжившись дорогою водою з джерела, яке витікає прямо зі скелі.
Від Синевира до Брустур
Синевир, до якого ми спустилися з Прислопа, – невелике селище, схоже на Волове, але значно менше. Вигляд той самий – убогі русинські та єврейські хатинки, серед яких лише кілька кращих будинків. Саме тут ми вперше помітили цікавий єврейський релігійний звичай. Уздовж дороги перед Синевиром із обох боків стоять високі дерев’яні стовпи, схожі на наші хмелеві жердини, між якими над дорогою натягнуто дріт.
