Церква у селі Колочава-Горб. Листівка 1920-х років. Архів Михайла Марковича
Долина річки Теребля була значно мальовничішою за ранішню дорогу з Волового. З обох боків височіли гори: на півночі – Негровець й гостроверха Стримба, де водяться великі ведмеді, – обидві вершини понад 1700 метрів заввишки.
На півдні – нижчі вершини – Тапеш та полонина Красна, яка у променях призахідного сонця справді світилася червоним. Наприкінці Колочави, у Нижній Колочаві, річка Теребля повертає на південь і тече паралельно річці Ріка, яка протікає через Волове.
У одному місці обидві річки розділяє лише кількасот метрів гірського хребта. Оскільки Теребля лежить на 200 метрів вище за Ріку, виник проєкт будівництва там великої електростанції. Це був би значний економічний прорив для цього бідного краю, віддаленого від усіх шляхів сполучення та джерел існування.
Ми звернули з головної дороги й рушили проти течії одного з притоків до клявзи Озеро, де у лісництві сподівалися знайти нічліг. Кінець дороги ми подолали у темряві, але нас привітно зустріла ліснича й пригостила смачним молоком. Вона багато розповіла про життя у лісництві та навколишніх селах, про боротьбу з дикими тваринами й негостинною природою.
