Вид на гору Близниця (на задньому плані). Листівка 1939 року. Архів Михайла Марковича
Подорож винагородила нас за “погану ніч”. Хребет полонини тягнувся на висоті понад 1600 м, а деякі вершини сягали 1700 м і більше. Стежка вела то вниз, то вгору, переходячи з одного хребта на інший, відкриваючи нові краєвиди. По обидва боки – неймовірні види на низини, де можна було легко побачити сліди колишніх льодовиків – морени (скупчення уламкового матеріалу, перенесеного і відкладеного льодовиками) перекривали схили, а на дні долин виблискували маленькі озерця. З багатьох вершин відкривалися краєвиди на безмежні ліси, які простягалися на десятки кілометрів аж до рівнин уздовж Тиси. Це справжнє царство дерев.
стр. 41 of 47
