Гуцулки біля хати-ґражди на околицях селища Ясіня, початок 1920-х років. Фото Амалії Кожмінової.
В одній із хат частина нашої групи сховалася від дощу й стала свідками танцю дівчат, які також сховалися від негоди. Одна з них грала на дримбі просту мелодію, задаючи собі такт, притупуючи босою ногою, а решта дівчат танцювали карпатський чардаш, відомий нам ще з Воловця: оберт вправо, зупинка й оберт вліво, похитування на місці й знову оберт. Мелодія, створювана дримбою, була точно такою ж, як і у Воловці.
Спускаючись до Ясіні, ми побачили хати гуцулів, розкидані схилами над селищем. Дорогою нам траплялися чоловіки й жінки в барвистих строях: жінки у спідницях із двох частин, у створених вручну сорочках, із гарними вишитими рукавами, чоловіки – в коротких штанах, звуженими на литках й кептарях, оздоблених китицями. Це були дуже красиві люди, набагато привабливіші за тих, кого ми бачили раніше. Шкода тільки, що горілка їх так нищить.
