Місто Севастополь в Криму. Getty Images
Мрію просто про дім. У Ак’ярі. Про будиночок з акваріумом, дружину і двох діточок. Я трохи сентиментальний у цьому: хочу старшу донечку й молодшого сина з різницею десь три роки. Донечку хочу назвати Фая — це скорочено від Фатхія, дуже красиве ім’я. А сина — Бекір, на честь поета Бекіра Чобан-заде. Він був кримськотатарським поетом відродження, який дуже тонко й ніжно писав про Крим. Його знищив Радянський Союз.
І ще така цікава деталь: Пастор — це мій творчий псевдонім, я обрав його ще підлітком. У кримськотатарському контексті слово “пастор”, звісно, не працює буквально, бо християнство там не домінує. Але перекладаючи, найближче значення — “чобан”, тобто пастух. А “Бекір Чобан-заде” перекладається як “син пастуха”. Я про це не думав, коли вибрав ім’я синові. А потім такий: “Вау, це якось дуже гарно склалося. Я — пастух у Криму, а мій син — син пастуха. Клас. Робимо”.
Я просто мрію про просте спокійне життя. Хочу, щоб було навіть трохи нудно, але на своєму місці. Щоб я міг сісти й подумати: “Та не літають над головою “шахеди” і ніхто не загрожує окупацією, діти ходять у школу і сьогодні в них був урок кримськотатарської. Є якісь проблеми, побутові справи, наприклад, труба десь протікає. Але це найбільша проблема. Я щасливий, що моя найбільша проблема в Криму — це труба, а не те, що в моєму домі сидять росіяни. Я просто хочу спокійного життя на своєму місці.
