Вид на гору Аю-Даг (Ведмідб-гору) з території дитячого табору “Артек”, Гурзуф, Крим. Getty Images
До того ми довго не їздили до Криму, оскільки після кризи 2008 року у нас були складнощі з грошима. Але до цього ми щоліта приїздили в Крим, проводили там час. Бо було якесь неописане, несформульоване відчуття дому, якось там просто краще. І це не було в сенсі “ми приїхали як туристи на банані покататися й пахлави поїсти”. Ні! Ми знімали якийсь будиночок у Криму, і просто жили там, проводили час. Звісно, ходили купатися і просто відчували Крим.
І от коли я востаннє там був, то я ще не знав, що в мене є караїмське коріння. Але тоді вже відчував, що це для мене якесь особливе місце. Не те, що навіть не хочеться його покидати, а коли ти його залишаєш, є відчуття, що це неправильно, а коли там залишаєшся — все правильно, все на місці.
Я часто розповідаю про цей спогад: я вийшов зі свого корпусу на ганочок — це був ранок, десь о 7:30. Переді мною пригірок, на якому буквально вся флора Криму зібралася: лаврове листя, інжир, кипариси, туї ростуть… Боже, там навіть ріс банан. І за спиною в мене море — до нього хвилин п’ять пройтись униз.
Я стою, і тут пролітає прохолодний, пронизливий ранковий вітерець. Він ніби збирає всі ці запахи з пригірка, проходить крізь мене і аж мурахи по всьому тілу. Я відчуваю всі ці аромати, шумить море, від нього йде бриз, і я думаю: ось так відчувається життя на 100% коли ти вдома.
Я часто кажу, що відчуття дому — це коли ти ступаєш на землю й відчуваєш себе, як телефон, який поставили на бездротову зарядку. Я досі дуже добре пам’ятаю це відчуття. Але, на жаль, з кожним роком воно трохи притуплюється, і боюся, що воно колись зникне.
Які у вас улюблені місця в Криму, пов’язані з вашими родинними чи культурними відчуттями?
Ох, я не встиг потрапити до Кезлева. Це сучасна Євпаторія, на жаль. Вона, умовно кажучи, караїмська столиця Криму. Колись там було найбільше караїмів, і саме там була головна кенаса Криму. Боже, яка вона красива! Вона вся біла, а збоку в неї виноградний садочок. Це місце, в якому ти перебуваєш і в тебе в голові не залишається жодних інших думок, окрім однієї: як тут добре.
Є ще одне місце, з яким у мене пов’язана душа, хоча й сам не до кінця розумію, чому. Я хочу жити в Ак’ярі. Це те, що зараз називається Севастополем. Це дуже особливе місто. У мене є ідеї, як би воно могло виглядати, якби його перебудувати вже у вільній Україні. Мені здається, що це був би найкращий його вигляд.
Я, насправді, така людина, якій не хочеться суєти навести. Я просто хочу миру й спокою. Але проблема в тому, що цей мир і спокій у мене забрали росіяни.
Я дуже хочу жити зі своєю родиною у вільному Ак’ярі. Я хочу жити серед гір. Я хочу не мати проблем із доступом до моря. Хочу мати можливість просто прокинутись у суботу чи неділю, пройтись 5–10 хвилин до берега, сісти, занурити ноги у воду, якось “підключитися” до Криму, поспілкуватися з ним душею і все. Справді, я небагато прошу — просто бути на своєму місці, бути спокійним і щасливим.
І ще я дуже люблю Алушту. Алушта — класна.
