У селі на Ужанській Верховині, 1930 ті роки. Фото Андрія Коцки.
У середовищі природи й сільського життя
У верховинських пейзажах і фотографіях художника збережена свіжість сприйняття молодої людини, яка потрапила у середовище природи й невіддільного від неї сільського життя, зіткнулася з матеріальністю цього світу і поєднала її з романтичною піднесеністю Закарпаття. Це підмітив свого часу чеський поет і мистецтвознавець Ярослав Затлоукал:
«Коцка працював кілька років на Верховині, де пізнав біду людей і примітивність їхнього життя. З великою любов’ю він віднісся до романтичного пейзажу в околицях Ужка. Тут виникають Коцкові темні, аж похмурі пейзажі в насичених землистих кольорах». Цю атмосферу він вловлює і в об’єктив фотокамери.
Художник і мистецтвознавець, дослідник закарпатської школи живопису Михайло Сирохман так пояснює створення темних пейзажів майстром: «Вони не просто темні чи похмурі, це якраз і є безпосередні враження від інакшої матеріальності: художник живе в селі, він бачить, що взимку сніговий покрив не лише пишно білий — сніг також притоптано ногами людей і худоби, він “застарілий” на дахах і дещо “втомлений” від регулярного танення й замерзання. Йому вдається створити живописну манеру для передачі цього знання і цих відчуттів. Для зображення інших пір року так само використано скупу палітру переважно земляних кольорів. Однак уся матеріальність світу села, його автохтонність огорнута флером романтизму, що йде від душі автора і забезпечується композицією. І, звичайно ж, малярською технікою, сміливим “експресіоністичним” нанесенням фарби».
