19 квітня 2025 року з російського полону звільнили 277 українських військових. Серед них — 22-річний закарпатець Олексій Чорпіта з міста Чоп. Майже три роки його повернення чекали мама Наталія та сестра Анастасія.
Олексій — військовослужбовець військової частини Т0300 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Після дев’ятого класу вступив до ліцею, а згодом пішов до армії. Як розповідає його сестра Анастасія, після присяги хлопець поїхав служити в Маріуполь.
“Він поїхав туди 1 грудня. Служив там до самого початку повномасштабного вторгнення. Потім, знаю, його прикомандирували до “Азову'” Він бігав з азовцями, постійно ділився з нами всім, що з ним відбувається”, — згадує сестра.
Анастасія каже, що брат отримав поранення: “Рука в нього була повністю зламана. Вона зрослася не дуже добре, тепер він чекає на операції”.
У полон Олексій потрапив у травні 2022 року під час виходу з “Азовсталі”.
“Перед тим, як мали виходити, там їх завалило. Він рятував цивільних. І коли вже виходили, то йшов останній”, — каже Анастасія.
Перші місяці Олексій перебував в Оленівці. Звідти телефонував мамі.
“Він не пам’ятав мого номера, тож дзвонив мамі. Казав, що з ним усе добре. Там дозволяли телефонувати. Потім його кудись перевели, але куди — ми так і не дізналися”, — згадує Анастасія.
Родина працювала над тим, щоб визволити Олексія з полону.
“Ми дуже багато куди зверталися, їздили в штаби, писали листи волонтерам. Було дуже важко. Я навіть схудла на 40 кілограмів, бо нічого не їла. Потім зустріла свого чоловіка — він допоміг мені з тим упоратися”, — ділиться сестра.
У червні 2022 року мама Олексія звернулася до ГО “Волонтери Закарпаття”. Її звернення прийняла Власта Рейпаші, голова правління організації:
“Її син був серед тих, хто виходив з “Азовсталі”. Він служив у нашій військовій частині. Ми навіть мали відео з полону, де Олексій передавав вітання мамі”, — каже волонтерка.
Як згадує Анастасія, новину про звільнення вони дізналися несподівано:
“Ми якраз були на фотосесії в сакурах. Мама зателефонувала — сумна, бо брата не було в списках. А вже за кілька хвилин передзвонила вдруге — плакала й казала, що Олексій є у списках. Я розплакались просто в авто. Коли ми приїхали до мами. якраз брат зателефонував, мама з ним поговорила. Я почула, що це він. Звісно, змужнів дуже, у нього голос не такий дитячий, як був, він став таким мужиком”, — розповідає сестра військового.
У день обміну родина планувала одразу їхати до Олексія, та поки що чекають.
“Коли вони приїхали на місце, де будуть перебувати, їм сказали, що спершу тиждень карантину. Ми дуже чекаємо на зустріч”, — каже Анастасія.
Власта Рейпаші додада, що Олексія вже одного разу намагалися обміняти — через Угорщину. Проте щось пішло не так, і хлопець залишився в полоні ще на півтора року. Він став 49-м військовим із Закарпаття, якого вдалося повернути додому.
