Про бійця розповіли на сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби.
Закарпатець Олександр Товт працював за кордоном, коли 24 лютого 2022 року дізнався про початок повномасштабного вторгнення. Про війну йому повідомила мати телефоном. Першою думкою чоловіка було: якщо росіяни дійдуть до Києва, то незабаром і до рідного Ужгорода, де жила його родина. Рішення повернутися в Україну він прийняв миттєво.
1 березня Олександр вже був у лавах Чопського прикордонного загону. Після курсу підготовки у складі бойового підрозділу вирушив на Донеччину.
«Мотивація зашкалювала. Ми знали, за ким стоїмо — за дітьми, за сім’ями. Моїй донечці тоді було лише п’ять. Я не міг допустити, щоб ворог зруйнував її дитинство», — згадує він.
За час служби Олександр пройшов запеклі бої у Слов’янську, Бахмуті, Андріївці, Кліщіївці та Курдюмівці. Росіяни обстрілювали з усіх видів зброї. День непомітно перетікав у ніч. Вижити допомагали віра в Бога та думка про сім’ю.
Під час одного з бойових виїздів він отримав серйозну травму ноги. Попри це, після операції наполіг на поверненні до підрозділу. Практично умовиа начальника відділу взяти його з собою у наступний виїзд. Каже, не міг залишити побратимів — для багатьох був підтримкою.
Другий виїзд був ще важчим. Ворог мав чисельну й технічну перевагу. В одному з боїв Олександр із двома побратимами відбили ворожий штурм, тримаючи позицію, що опинилася між двома російськими. Їх залишилось троє, але вони не відступили. У тому бою він отримав численні осколкові поранення в живіт. Евакуації довелося чекати дев’ять годин під щільним вогнем.
Після лікування та ротації Олександр повернувся на Закарпаття. Найбільше мріяв обійняти донечку Єву, яка нетерпляче чекала тата.
«Єва — справжня патріотка. Іноді мені здається, вона більше розуміє про любов до України, ніж багато дорослих».
Попри наслідки поранень, Олександр продовжує службу. Зараз патрулює українсько-словацький кордон у складі Чопського прикордонного загону разом зі службовим собакою. На його рахунку чимало затримань порушників прикордонного законодавства.
«Жодного разу не пошкодував про рішення, яке прийняв у перший день війни. Нашу землю і наших дітей ніхто не захистить, окрім нас», — каже він.
