Роботодавці не звільняються від обов’язку виплачувати заробітну плату працівникам, які не могли виконувати свої обов’язки через воєнний стан або окупацію територій. Відповідне рішення ухвалила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі за позовом до Токмацької лікарні, повідомила пресслужба ВС.
“Воєнна агресія, введення воєнного стану, перебування підприємства під окупацією й обстріли не звільняють роботодавця від обов’язку оплати праці працівників”, – ідеться в релізі Верховного Суду.
У випадку, коли роботодавець не вжив потрібних юридичних заходів – не оформив простій або не зупинив трудові договори, – працівники можуть претендувати на середню заробітну плату за час, коли вони не мали можливості працювати з незалежних від них причин, вважає суд.
Суд розглядав позов до комунального підприємства “Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування”, її працівники вимагали визнати період із червня 2022-го до вересня 2023-го простоєм і отримати середній заробіток за цей час.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов, і апеляційний суд погодився з його висновками. Було визнано, що виїзд працівників з окупованого міста та їхня тимчасова відсутність на роботі були об’єктивно потрібними. Водночас апеляційний суд підкреслив, що воєнна агресія РФ й окупація не звільняють роботодавця від обов’язку виплачувати зарплату, оскільки підприємство не зупинило діяльності, не зупинило трудових договорів і не оголосило простій.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду підтримав висновки перших двох інстанцій і виклав свої.
“Ч. 1, 4 і 5 ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом”, – написали в повідомленні Верховного Суду.
За українським законодавством, роботодавець має забезпечувати вчасну виплату зарплати працівникам, його можуть звільнити від відповідальності за затримку лише в разі бойових дій або форс-мажору, але це не звільняє його від самого обов’язку виплатити зарплату, нагадали у ВС.
Касація дійшла висновку, що позивачі вимушено виїхали з міста в умовах війни й не могли працювати, а керівництво лікарні не надало роз’яснень щодо їхніх дій у такій ситуації, не зупинило дії трудових договорів і не оголосило простою. Той факт, що роботодавець не вжив таких заходів, не може позбавляти працівників права на оплату праці, вважає суд.
“КЦС ВС вважав правильними висновки судів, що воєнна агресія РФ проти України, введення воєнного стану, перебування населеного пункту, де фактично було розташоване підприємство, під тимчасовою окупацією, обстріли не є тими обставинами, що звільняють роботодавця від обов’язку з оплати праці працівників за наведених вище обставин. З огляду на викладене КЦС ВС залишив без змін судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій”, – підсумували в релізі.
Контекст
Як зазначають у постанові Верховного Суду, перша інстанція – Хортицький районний суд міста Запоріжжя – рішенням від 9 квітня 2024 року відмовила у встановленні факту простою, але стягнула з лікарні середній заробіток позивачів трохи більше ніж за рік.
Запорізький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу лікарні.