Унікальне видання – розповідь батька про полеглого під Бахмутом захисника України Володимира Дев‘яна – презентували вчора в Ужгороді в приміщенні ліцею «Лідер». На презентацію прийшли учні школи, батьки та родина Героя, бойові побратими, представники Закарпатської ОВА, священослужителі.
Ця книга – розповідь про молодого закарпатця Володимира Дев‘яна, котрий, як і тисячі українських чоловіків, став на захист рідної землі і поклав за неї життя. Володимир – уродженець с. Голубине (колишня Свалявщиніа) Молодий чоловік, який тільки-но створив родину і тішився двом маленьким діткам, у перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну одразу пішов до військкомату. Тоді через велику кількість бажаючих його не призвали, проте чоловік навідувався до війсккомату кілька разів і таки домігся того, щоб піти захищати рідну землю. Служив у складі 128-ї славетної закарпатської бригади.
Звільняв численні населені пункти, захоплені ворогом, брав участь у боях проти вагнерівців, під час нерівного бою з останніми й загинув. Це було наприкінці 2022-го під Бахмутом…
За свідченнями очевидців, у тому бою, коли Володимир склав голову, проти 700 українських військових виступило понад 20 тисяч вагнерівців. Українські військовослужбовці, серед яких і Володимир, тримали бій до останнього… військового.
Зараз Володимир Дев‘ян похований на Меморіалі слави у Сваляві.
Двох дітей героя – донечку та сина Володимира – виховує дружина героя Вікторія. Мама полеглого героя – колишня вчителька, батько – будівельник.
Саме батько Героя й написав цю книгу на основі розмов із сином, смс-повідомлень, спілкувань по телефону та численних розповідей друзів-бійців, котрі приїжджали до батьків та продовжують із ними спілкуватися. Автор наводить слова полеглого сина, і багато з них вражають до глибини душі: «Невже ті звірі й сюди можуть прийти і мої діти теж побачать весь оцей жах і ті беззаконня, що творять російські нелюди?»
Або ж: «Хтось має це зупинити! Хтось має цьому покласти край! То хто, як не я! Я не можу сидіти тут, згорнувши руки, коли там гинуть люди! Я не можу робити вигляд, що нічого не відбувається, бо мушу йти туди, щоб їх зупиняти там, щоб не прийшли до нас! Коли всі думатимуть, що їхня хата скраю, то хто знає, до якої межі дійде ця огидна бандитська орда, відчувши смак легкої перемоги!»
Ще одна цитата Героя: «Ти закрий очі, заспокойся і слухай свій внутрішній голос, він тобі підкаже, як поступити правильно, бо ти народився ВОЇНОМ і ухвалиш єдино правильне рішення».
Як редактор багато працювала над виданням вчителька української мови та літератури ліцею «Лідер» Галина Пащук, вона допомагала батькам полеглого Героя впорядкувати текст, систематизувати розділи тощо.
У передмові до книги зазначеється:
«…ця історія про осінь та шоколад, про воду та «Джавеліни», про віру в Бога та вищий промисел; про людей, котрі ставали навколішки перед захисниками в деокупованих селах; про шістнадцятирічну дівчину, котру пів року ховали від російських звірів під картоплею в льоху, і яка вперше за пів року побачила сонце. Ця історія про вчительку географії та її науку, про місця слави українських захисників, які ввійдуть в підручники історії. Ця розповідь про землю, яка перетворилася в решето від ворожих куль та снарядів; про страх та віру, про «нульові» позиції та ворожі пастки, про командирів та зрадників, про страшні дні війни, які, на жаль, стали буденністю кожного українця…»
Книга спогадів «Доброволець» вийшла накладом в кілька сотень примірників. За словами автора Володимира Девяна, примірники книги передадуть в бібліотеки школи та книгарні області, а кошти за всі книги, які вдасться продати, будуть в повному обсязі спрямовані на підтримку Збройних Сил України.
Наталія Петерварі, kiszo.news
