оліцейський Михайло — боєць стрілецького батальйону поліції особливого призначення поліції Закарпаття. Він оператор БпЛА. Завдяки пильності та професійності поліцейського та його побратимів було зірвано не одну спробу росіян захопити нашу позицію.
ППід час виконання чергового бойового завдання авто, на якому пересувалися бійці, підбили й вони опинилися на відкритій місцевості. Відтак довелося бігли цілий кілометр до найближчого села, де поранених зустріли колеги з іншого батальйону.
До новоствореного батальйону стрілецький Михайло працював у кримінальній поліції в одному з територіальних підрозділів. У вільний від роботи час поліцейський займався спортом і бойовими видами єдиноборств.
«Я брав участь у багатьох змаганнях, перемагав у чемпіонатах України так і чемпіонатах Європи – ММА, бойове самбо, бойове джиу-джитсу, хортінг», – розповідає боєць.
Коли Михайло дізнався, що створюється батальйон поліції стрілецький, який безпосередньо бере участь у бойових діях, відразу прийняв рішення доєднатися до його лав.
Перше бойове завдання боєць разом із побратимами виконував на Покровському напрямку. Він пройшов навчання та став оператором БпЛа – «очима» підрозділу. Адже у зоні бойових дій першочерговим завданням була розвідка, виявлення живої сили ворога, техніки, контроль за дорогами та переправами, аби росіяни не змогли здійснити наступ на наші позиції.
«Я отримую велике задоволення, коли ми виявляємо замасковані ворожі цілі. Наприклад, замаскований у лісосмузі танк, техніку або ворожих дронщиків», – ділиться емоціями Михайло.
Слон каже, що завжди працює в парі з FPV. Такий тандем дає позитивний результат, саме командна робота дає змогу оперативно відбивати атаки ворога.
«Найбільший штурм – це було 34 одиниці ворожої техніки вдень. Зазвичай, попереду їде танчик чи два, позаду бехи, яких супроводжують баггі чи мотоцикли. Якщо важка техніка прориває оборону, вони залазять у село і розосереджуються».
Разом із побратимами Михайло неодноразово потрапляв під ворожі обстріли. Під час одного з них боєць отримав контузію.
«Ми вже виїжджали з позицій, без світла на нічнику, я показував маршрут, мало бути все як завжди… Ворог активно відпрацьовував своїми безпілотними засобами цю ділянку дороги, по якій ми рухалися. Раптом, щось блимнуло і все… Прокидаюся, тіло болить, шолому на голові немає, ліхтарика немає», – пригадує Слон події тієї ночі.
Михайло каже, дуже хвилювався, аби не було повторного удару FPV, адже ворог тоді працював парами.
Як з’ясувалося, ворожий FPV-дрон, який знаходився у режимі «чергування» помітив їх, але не встиг підібрати потрібну висоту для того, щоб здійснити атаку. Він вдарив у праву фару авто, мотор взяв на себе усі осколки, а по бійцях пройшлася ударна хвиля.
У той момент поліцейські опинились на дорозі між двома населеними пунктами і для того, аби уберегтися близько кілометра довелося бігти до найближчого села. Там їх зустріли бійці з іншого батальйону, які одразу надали першу необхідну допомогу. Після цього поліцейські зв’язалися зі своїм підрозділом і за ними приїхали колеги та вивезли у безпечну зону.
«Мій екіпаж отримав поранення, ми просто дивом усі залишилися живі. Щиро вдячний хлопцям із 35-ки за допомогу», — зазначив поліцейський.
Після контузії поліцейський та його побратими відновилися і повернулися у підрозділ. А ще Михайло, як і кожен із нас, вірить у перемогу та в майбутньому планує продовжити роботу в оперативних підрозділах, створити сім’ю та повернутися у спорт.
«Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами. Показувати, що Україна — сильна. І виступати на підтримку поранених військових», – додав Слон.
