Олена Хархаліс
– Я контрактниця, але навіть якби не проходила військову службу за контрактом, все одно пішла б захищати нашу країну. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній, незалежній державі. Зрозуміло, що діти переживали, було страшно і не хотіли, щоб ішла на війну. Але старші на той час були в тому віці, коли могли доглядати за молодшими. Згодом змирилися і сказали: як ти вирішила, так і буде.
Олена отримала хорошу бойову підготовку і до повномасштабного вторгнення брала участь у спеціальних змаганнях західного регіону для військових. На той час 41-річна жінка обійшла своїх 20-25-річних конкуренток: після складних випробувань у бронежилеті виконала навантаження, біг, рух по азимуту тощо, а після цього успішно відстрілялася. Посіла перше місце на змаганнях – саме за вдалу стрільбу.
Військовослужбовицю дратують розмови про те, що в ЗСУ багато заробляють і нібито не потрібно допомагати, донатити. Жінка пригадує: коли була командиром взводу МТЗ, забезпечувала весь батальйон одягом, харчуванням, автомобілями, зброєю і так далі. Не стримує емоцій, згадуючи чоловіків, які намагаються уникнути мобілізації:
– Чимало наших закарпатських чоловіків і жінок на війні, а деякі чоловіки, що приїхали з інших областей, відпочивають, зокрема на Буковелі, зробили собі якісь інвалідності, і це мене дратує. Доки вони живуть спокійним життям, наші хлопці відстоюють землі, кордони нашої країни. З мобілізацією теж складна ситуація: з одного боку, закарпатські хлопці вже втомилися, багато хто четвертий рік на війні, як і мій чоловік, але замінити його й інших немає ким. Якби чоловіки добровільно йшли до військкомату, захищати нашу країну, то не було б тих проблем із примусовою мобілізацією. Не можу зрозуміти цю несправедливість.
