Чеські мандрівники на полонині Боржава, 1934 рік. Фото Зденка Фейфара. Архів Михайла Марковича
На краю поляни горіло кілька дерев. Це було особливе видовище – бачити, як гілками дерева повільно розповзаються язики полум’я. Дрова там цінуються настільки мало, що старі дерева навіть не рубають, а просто підпалюють, щоб звільнити землю під нову луку.
Часом так ведеться й господарство. Підпалять шматок лісу, а потім на згарищі влаштовують поле, на якому вирощують бідненький овес або картоплю, поки земля повністю не виснажиться. Тоді поле залишають заростати чагарниками, які згодом знову підпалюють – і таким чином удобрюють землю. Звісно, що врожай на такій землі ніколи не буває щедрим.
Полями ми дійшли до сідловини Присліп, звідки почали спускатися до села Тюшка. Перед селом ми розбили табір, приготували обід, випрали одяг і скупалися.
