Церква та дзвіниця у селі Тюшка, початок 1920-х років. Фото Рудольфа Гулки. Speciální sbírky Slovanské knihovny. Praha, Česká republika
Село заховане у вузькій долині невеликого потічка. На верхньому кінці села навіть немає дороги – лише стежки з’єднують окремі хатини. Хатинки убогі: у маленьких сінях із глиняною долівкою облаштоване місце для вогнища, над яким на триногах висять казанки. Коминів на дахах немає – дим йде на горище, а потім виходить через щілини у покрівлі.
Єдина житлова кімната з маленькими віконцями, які залишаються закритими навіть у спекотне літо, слугує оселею для всієї численної родини. Поруч із входом до сіней одразу ж розташований вхід до хліва. Багато хаток мають викривлені крокви – здається, що вони тримаються на чесному слові. Бідне житло й бідні люди. Лише у священника та єврея-корчмаря кращі житла.
Ми пішли селом вздовж потоку до дороги. Перед однією хатинкою сиділа старенька й пряла льон. На одвірку вона повісила кужіль, в одній руці тримала веретено, а другою витягала нитку з клубка льону, яку намотувала на веретено. Вони взагалі не знають, що таке прядка, і якщо й чули про неї, то вважають це за великий винахід.
