Караїмська кенаса в Києві. Червень 2010 року. landmarks.in.ua
Я особисто жодного разу не зустрічав носія караїмської мови. Але от Наріман Джелял, із яким я спілкувався (він зараз посол України в Туреччині, колишній політв’язень і я обожнюю, коли біля слова “політв’язень” з’являється слово “колишній”), він якось розповідав, що зустрів у селі на Одещині бабусю, яка говорила караїмською. Він почав з нею розмовляти кримськотатарською і вони чудово порозумілися, хоча в нього, здається, не ногайський діалект, а ялибойський. І це важливо: навіть з таким діалектом вони знайшли спільну мову. Це показує, наскільки близькі наші мови.
Ще одне: справді, багато караїмів переселилися на Одещину. Не знаю точно, з чим це пов’язано, ще досліджую. Так само була велика караїмська громада в Мелітополі. Була — бо зараз, через окупацію, її фактично немає. У Харкові є громада, але там переважно новонавернені караїми, тобто не за етнічним походженням. Але саме в Харкові залишилася остання діюча кенаса в Україні. У Києві, наприклад, вона функціонує як будинок культури і для мене це дуже болісно.
Чим караїмська релігія відрізняється від інших релігій народів Криму?
Знаєте, я в якийсь момент вирішив для себе, що не дуже правильно з мого боку багато говорити про караїмську релігію, бо я її не сповідую, не знаю всіх тонкощів, не практикую.
Караїмізм дуже відрізняється від інших релігій корінних народів Криму. Головна релігія серед них — іслам, бо більшість кримських татар — мусульмани. І, звісно, караїмізм — зовсім інша релігія. Так, і іслам, і караїмізм — авраамічні, як і християнство, але, як то кажуть, “авраамічність” ще не означає схожість.
З унікального: я чув про один обряд, який досі зберігся у кримських караїмів — обряд молитви дубу. Я сам його не бачив, але мій хороший друг, кримський татарин, розповідав мені, що бачив його на власні очі. Він дізнався про це від свого батька, який багато років підтримує зв’язок із караїмами і він дуже поважає цю спільноту. Каже, це щось надзвичайно цікаве й містичне. Я слухав і думав: “Вау! Це щось із глибоким язичницьким корінням”. Можливо, ще з тих часів, коли ми були степовим народом і шукали Бога в природі.
Караїмізм, по суті, це протоіудейська релігія. Тобто ще до того, як виник іудаїзм у тому вигляді, як ми його знаємо. Караїми дотримуються Танаху — це їхнє Святе Письмо. Умовно кажучи, це те, що християни називають Старим Заповітом. Частина Танаху — це Тора, яку юдеї вивчають дуже ретельно. Потім у євреїв з’явився Талмуд — книга, яка пояснює, що і як розуміти. А от караїми — ні. У них Танах є Танах. І ти можеш тлумачити його як хочеш. Хочеш — вір, що Бог-творець має 14 ніг і крила, — твоя справа, головне — дотримуйся Десяти заповідей. Я, до речі, чув від релігійних караїмів таку фразу: “Караїмізм — це коли ти можеш вірити у що завгодно, якщо ти виконуєш Десять заповідей”.
Але, якщо чесно, мені це не близько. Це не моє. Я люблю свій народ, я хочу для нього добра, я поважаю караїмів, поважаю релігійних караїмів, однак я не вважаю, що наш народ повинен бути стовідсотково пов’язаний із цією релігією.
