Група людей на ярмарку худоби. Ужанська Верховина, 1930 ті роки. Фото Андрія Коцки.
П’ять років на Верховині
Закінчивши Ужгородську півце-учительську семінарію, у 1931 році Андрій Коцка обрав шлях народного вчителя двокласної народної школи в селі Тихий тодішнього Великоберезнянського округу. У віддаленому селі в горах вчителював п’ять років. Спочатку молодий вчитель приніс у сільську школу вапно в рюкзаку з Ужгорода, побілив стіни дерев’яної будівлі, а вже після цього розпочав заняття з учнями. Ті далекі кілька років, які Коцка провів у верховинських селах, на все життя подарували йому теми для мистецької праці. У своїх спогадах він напише:
«У ті роки я й подумав уперше: чи не стати би художником? Та легко сказати… Після семінарії мене направили вчителювати в Тихий — глухе село на Верховині. Бідність, хвороби, темрява і вісімдесят пар дитячих очей переді мною. Думав, не витримаю. А потім звик, оглянувся і вирішив, що мені пощастило. Справді: роботу вчительську я люблю, фарби завжди під рукою. А краса ж яка! П’ять років я прожив у Тихому і постійно відчував радість. Здається, сама душа співала. Там і знайшов себе як художник».
